Перегляд вихідного коду сторінки Джерела російської крихкості

https://www.facebook.com/share/p/HN2EU4xjsfnGNxYS/

Маріанна Кіяновська

Скажу кілька слів - як літератор - про крихкість Росії. Як я бачу сюжет як такий.
Я свого часу цікавилася мостобудівництвом. Мені здавалося, що міст як конструкція має багато властивостей, які треба знати, щоби розуміти природу життя. Так от, з мостами є так, що навіть маленька тріщина в ключовому місці конструкції може виявитися абсолютно руйнівною.
Найслабшою ланкою росії є її  суспільство. Яке - загалом кажучи - втратило базові навички критичного мислення. Воно їх і майже не мало, попри всі зусилля радянського ерзац-просвітництва, але завдяки цілеспрямованій роботі російської пропаганди, завдяки тисячам інформаційних спецоперацій, завдяки специфічно орієнтованій (не просто "начальник всегда прав", а "путин всегда прав", тобто пересічній людині взагалі нема сенсу мислити) новітній російській соціальній інженерії, навички критичного мислення в усіх сферах, крім побутової, зруйновані. Ця людська маса практично не має емпатії, не оперує поняттями відповідальності чи "соціальної совісті", але ця людська маса може стихійно відреагувати на тригер, особливо якщо на конкретний тригер не натренована її нечутливість. Тому була така різка і, на перший погляд, неадекватна реакція Кремля на шамана Габишева -- бо різноманітними ток-шоу, серіалами і т. д. у царині, де співіснують сотні тисяч  ворожок, "магів", "чудотворців", відьм  і т. д. в російського населення в цілому "прокачана" не те що не байдужість до "надприродного", до езотерики і т. д., а повна включеність. І якщо дивитися на російську медіа-картинку загалом, оперуючи великими числами, то стане очевидним, що після походу Габишева цього контенту поменшало в рази. Роль Распутіна в кривавих подіях на території росії нами не осмислена, як і прямий зв'язок між його вбивством у ніч з 16 на 17 грудня 1916 р. - і тим, що відбувалося на території росії впродовж кількох наступних десятиліть. Я думаю, що головні тригери, які можуть подіяти з максимальним охопленням тих мас, які сприймаються як російське  населення (до речі, Глєб Павловський постійно підкреслював, що російське населення, як і російська влада -- архаїчно перенапружені), лежать якраз в зоні архаїчного, міфологічного мислення, архетипів і логіки міфу. І ці тригери практично неможливо прорахувати, бо дискурсивно архаїзація в росії зараз тотальна. Це велика клаптикова ковдра, і невідомо, де не витримає тканина чи нитка. Навіть під час пандемії Кремль надзвичайно обережно поводився зі своїм населенням. Але зараз настав такий момент, коли окремі "архіпелаги" міфологічного мислення почали конфліктувати з "океаном" (свідомо трансльованими Кремлем через медіа наративами) міфологічного мислення, і "материками" міфологічного мислення (шаманізм, окультисти, крупні секти  і т. д.). Цим, зокрема, я пояснюю війну, яку оголосив Кремль, наприклад, свідкам Єгови. Я думаю, що суспільство (чи множина -- суспільства) росії  поволі наближається до точки експлозії, і все зараз буде дуже сильно прискорюватися. Збунтований Пригожин зміг  так близько підійти до москви тільки тому, що він в очах населення був міфологізованою  фігурою. Тому з ним розправилися так, як розправилися. Так, а не інакше. Дивлячись на те, як російське військове командування знищило кілька власних населених пунктів у Курській області, я розумію, що путін припускав, що знищення Пригоджина в момент його тріумфу могло би стати тригером. Путін міг би вдарити по Пригожину, який рухався на москву, ракетою, але не зробив цього, бо Пригожин у той момент був "чутливим" для росіян, більше того, він на свій спосіб ов'єднував дуже різних росіян -- "еліти", в'язнів, армію, незадоволену Шойгу, і т. д.  Нам треба постаратися знайти живі зони чутливості такого типу в росіян -- і працювати з ними, треба постаратися вирахувати їхні тригери в царині архаїчного та ірраціонального. Росіяни (в силу інтенсивності власної пропаганди) нечутливі до контрпропаганди, але вони чутливі до всього, що лежить у царині міфу і міфологізованого.

Друга слабка ланка -- це наслідки неминучого, вже ось-ось, перерозподілу влади. Але я це бачу інакше, ніж більшість аналітиків. Бюрократи і технократи в росії, а також силовики (вся сукупність силовиків, крім армії, -- тобто і прокурори, і росгвардія, інакше -- всі, хто "годується" з бюджету і з хабарів від населення) є опорою путінського режиму.  Зараз відбувається невидимий, але глибокий і незворотний процес (точніше, тисячі процесів, що, як струмки, впадають в одну велику ріку) колосального переформатування з точки зору трансформації і "переорієнтування" центрів сили.  Частина регіональних центрів сили починає орієнтуватися на Китай. Частина починає "неокреслено" сепаратизуватися, бо процеси сецесії почалися задовго до 2014 року, просто це довгі процеси, з великою інерцією, і для того, щоб вони проявилися видимо, має спрацювати сильний подразник. Зараз більшість подразників -- в іншій зоні, в зоні війни росії проти України. Але невидиме -- не значить, що неіснуюче. Це як рак. Якщо розвивати цю метафору, в росії зараз приблизно третя стадія. Щоби зупинити цей процес зараз, Кремль мав би повністю зосередитися на оздоровленні своєї влади як такої. Але він цього не зробить, бо для цього треба повністю зупинити війну проти України. Цей перерозподіл влади і трансформація центрів влади в росії має ще одну складову. Коли  "контрактникам" в росії почали платити дійсно дуже великі гроші, було підірвано одну з основ влади путіна  -- з'явилася велика група людей, які (протягом короткого часу, але все ж) отримали "на руки" значущі суми і той "рівень доступу" до благ, який в росії можна купити за такі гроші.  Від цього дуже важко відвикнути, побачене дуже важко "розбачити". Це стане джерелом невдоволення для сотень тисяч, якщо не для мільйонів. Тут треба розуміти специфічну "речоорієнтованість" росіян, всю їхню зацикленість на норкових шубах, брендах і т. д. Водночас "старі" бюджетники і силовики зазнають "пониження статусу". Реакція -- потреба підвищити статус. Але для цього нема ресурсів: бо нема соціальних ліфтів, і не може бути збільшення кількості бюджетних грошей. Зарплати можуть підняти окремим групам бюджетників і силовиків, але не страті в цілому. За рахунок інфляції та на рівні "суб'єктивних" відчуттів будуть "бідніти" не тільки російські бюрократи і силовики, а й окремі "кремлівські" люди, не кажучи вже про бізнес, частина якого збагачується на війні, але частина -- "прогорає". Тобто тут теж зріє джерело невдоволення. У процесі лояльність локальних "еліт" буде перекуповуватися - десь Китаєм, десь "групами мільярдерів", за практично феодальними принципами (васал-сюзерен). Я впевнена, що це вже відбувається, досить проаналізувати, хто з ким одружується впродовж останніх двох років (маю на увазі "еліти" на території росії, але ще цікавіше - російські "еліти" за межами росії. Натякну, що, наприклад, різко перестали одружуватися з "московськими". Москва перестає (чи вже перестала) бути центром сили. Матримоніальні подробиці -- дуже важливий індикатор, якщо дивитися на великі процеси. Москві вистачить інерції ще на 8-10 років, якщо події будуть розвиватися так, як я це бачу. Без мігрантів (найдешевшої робочої сили) москва здеградує, якщо вона перестане бути центром сили (навіть якщо вона лишиться столицею багатьох центрів сили) -- теж здеградує. Навряд чи москва може мати населення менше, ніж три мільйони. Але за півтора-два десятки років населення москви може зменшитися майже вдвічі, наприклад, десь до 8 млн. (з 13 млн.)  Москва, якщо дивитися на шлюби "еліт", -- вже не зовсім столиця. Цікаво дивитися, як багато процесів зараз перемістилися за межі так званої європейської частини росії. А це ж іще наразі літають "боїнги" (за рахунок канібалізму запчастин). А що почнеться, коли "боїнги" перестануть літати? 

Третя слабка ланка -- російська економіка. Знову ж, я не експерт, а літераторка. Відповідно, я не маю економічної освіти, але я вмію читати. Я не буду цитувати Набіуліну чи інших подібних до неї. Не буду говорити про нафту і т. д. Скажу інше. У всіх країнах Європи, в США, в Азії - всюди інфляція. Мало хто розуміє, що ця інфляція є насамперед "хвостом" пандемії, коли населення отримало великі суми допомоги, які практично моментально повернулися назад в обіг, відповідно, не дали економікам сповільнитися.  Зараз російська економіка існує відразу в кількох "режимах виживання", майже без "подушечок, щоб не впасти. У цей час сотні тисяч людей з "низів" отримують великі суми у зв'язку з веденням бойових дій. Значна частина  ці гроші не витрачає, а економить, щоб купити щось важливе і цінне (наприклад, квартиру). Я собі уявляю, що  вже дуже скоро, практично одночасно, ці дуже великі суми опиняться назад в грошовому обігу. І тоді це буде зовсім інша інфляція, може, не така, як у 1989, але, мабуть, подібна. Коли в один і той же час сотні тисяч або мільйони людей одержимі одним бажанням (зняти гроші з рахунка, купити машину, купити квартиру) -- виникає шалений дефіцит, може, навіть колапс, наслідки якого можуть бути непередбаченими. Приходу до влади більшовиків у 1917 році передувала хлібна  паніка в Петрограді. Точніше, цілий процес -- продовольча криза в Петрограді, коли кілька місяців місто отримувало  15 – 17% муки від потреби, через що було обмежено надходження муки до пекарень. І тут я вертаюся до пункту один. Російське населення афективне, воно вибухово реагує на тригери. Ми мусимо розуміти про це якомога більше, щоб це стало частиною нашої інформаційної боротьби.  Росіяни вміють жити, затягнувши паски, в голоді й холоді, без унітазів і пральок, в нужді.  Але свого часу великі протести викликало зростання роздрібних цін на звичайні курячі яйця.  Російська економіка має стати джерелом тригерів для населення. Тобто не просто зубожіння бідних і найбідніших, не тільки відсутність у путіна грошей на "Іскандери" (бо на це вони гроші завжди знайдуть), а тригери, тригери, тригери. Якомога більше афективних реакцій. Вони це роблять зараз із нами. Але ми можемо це робити з ними. Про економіку в контексті війни переважно не думають з точки зору поведінкової економіки та міфологічного мислення. Але це теж шлях. Це може бути нашою зброєю. Однією з.

Ну, і четверте. Щоби так піднімалися виплати за "контракт", має існувати реальний ринок. Чим більше над цим замислююся, тим більше утверджуюся в припущенні, що зараз в росії може бути сформовано не менше сотні приватних армій (приблизно стільки, скільки було у Пригожина в режимі приватної армії (т. зв. ЧВК "Вагнер") в 2021 році) -- десь по 5 тисяч бойовиків кожна, плюс-мінус. Це - приватні армії мільярдерів та очільників регіонів. Сигналом, що власна армія має бути в кожного сильного очільника, став бунт Пригожина. Цих армій на території росії має бути не менше ста, інакше не було би відповідного ринку. З іншого боку, я не вірю, що путін уникає мобілізації, бо на цьому етапі боїться невдоволення населення. Річ у тому, що якщо буде оголошена мобілізація, він "забере людей" у тих, хто вже сильно вклався в їхню підготовку і спорядження, чим викличе невдоволення з непередбачуваними наслідками. Тому - всі ці північні корейці (після цього морально виправдано буде "забрати людей", принаймні декотрих, і це небезпечно для нас, бо підготовка цих "солдатів мільярдерів" може бути досить високою). Саме наявністю приватних армій можна пояснити відсутність мобілізації у великих російських містах, насамперед у москві. Ще один неочевидний, але логічний висновок, - ці приватні армії не просто масове явище, це рух приблизно від середньої ланки (армії мільярдерів) донизу  (значить, є і значно менші армії мільйонерів, за принципом як у васалів - покличте, і ми станемо від ваш прапор). Я думаю, що якраз ці армії відтягують на себе значну частину російського мобілізаційного ресурсу. Бо йти в такі армії -- набагато безпечніше, хай і за менші гроші (але при цьому гроші мають бути достатньо великими, інакше одноразові виплати "контрактникам"  не сягнули би фантастичних півтора млн. рублів, що перевищує річний бюджет утримання солдата в арміях країн  НАТО).  І я думаю, що зараз у "підводних глибинах" російських "еліт" відбувається складний процес формування зовсім нових, максимально надійних союзів, максимально відірваних від "єльцинських", від "кооперативу озеро" і т. п.. Причому є еліти, орієнтовані на Китай, є -- на Туречиину, є -- на Іран, є -- на Кавказ як такий, є -- на Сибір, є -- на Японію, і так далі. Я далі вірю своїм видінням про серпень і вересень 2025 року. Але я бачу  також і ці "сюжети". Насправді їх набагато більше, просто дуже довго розписувати. Росія  на цьому етапі -- приречена як державне утворення, яке існувало від "смерті" СРСР до анексії Криму, більше того, я переконана, що впродовж трьох поколінь територія росії загалом буде не більшою, ніж територія нинішньої Франції. І цього я справді дуже хочу.