Канали поширення ІП-вірусів
Канали поширення інформації - це спосіб або технологія, за допомогою якого потрібна інформація доходить до користувача. Загалом, це поняття широко застосовується в комунікаціях та маркетингу. Але і в інформаційних війнах - це один з найважливіших інструментів для роботи. Це метод доставки сформованих меседжів до користувача. Адже, окрім того, щоб придумати хитрий меседж, потрібно ще щоб користувач його отримав. І тут важливо, звідки і як.
Меседжі є частиною більшого наративу. Для поширення наративу підбираються кілька меседжів і їх активно розкручують різними історіями. В копірайтингу є таке правило - ніколи не кажи думку прямо, розкривай на прикладі і з аргументами. Найкращий меседж той, з якого користувач зробить правильний висновок самостійно.
Ці меседжі оточують нас повсюди. Навіть якщо ми дуже свідомі і впевнені, що ми не читаємо тг-каналів помийок чи неперевірених джерел, нікому з нас не уникнути цих меседжів. І деяким таки вдасться зачепити саме ваше болюче місце.
Адже “аргументи-меседжі” в ІПСО для підтримки наративу намагаються знайти в житті: сумнівні ситуації, реальні проблеми тощо.
Нас буквально бомбардують цими меседжами щодня. І це не лише армії ботів в коментарях, але і люди навколо вас. Меседжі виростають з наративу, їх закидають в прямі канали, далі репостять сіткою і “корисними ідіотами”, а далі вони історії починають жити своє життя і не лише онлайн.
Меседжі оточують нас з усіх сторін, і часто нам важко зрозуміти, звідки конкретно прийшла ця думка, емоція чи настрій. Просто останні кілька днів тривожно чи сумно і не дуже ясно чому. Може, у вас все і добре, але люди навколо вас накручені, а ми істоти соціальні - емпатія та групова динаміка - це один з механізмів нашого виживання.
Отже, зупинимось тут на думці, що інформація не ллється по каналах, як вода по трубах - інформація стає полем, шумом в якому ми живемо. Але щоб зрозуміти механізм розповсюдження і створення такого шуму - ми розглянемо канали ІПСО безпосередньо.
Щоб щось дослідити і вивчити, найкращий спосіб - розкласти це на групи і класифікувати. Наразі є багато класифікацій каналів просування, але зазвичай їх ділять на дві великі групи:
- Онлайн - коли до користувача можна доступитись через діджитал інструменти, тобто через мережу Інтернет.
- Офлайн - це коли користувач фізично має щось отримати, побачити чи прийти, щоб отримати повідомлення.
Але ця класифікація теж досить розмита наразі, адже, наприклад, радіо, телефонію та телебачення важко віднести до офлайн чи онлайн. Тоді як телебачення стоїть окремим каналом за рядом характеристик.
До якого каналу можна віднести сучасні ЗМІ?
Засоби масової інформації - медіа - як і будь-які інші інституції, можуть використовувати різні канали в онлайні та офлайні. І де б медіа не було присутнім - головне його репутація.
Класифікація:
Офлайн
- Паперові медіа;
- Інформаційні матеріали паперові;
- Зустрічі та заходи;
- Білборди та рекламні площі;
- Будь-які інші матеріальні засоби.
Онлайн
- Соціальні мережі (Facebook, Tik Tok, Instagram, X, YouTube та інші);
- Платформи (Твіч, сайти з відгуками, форуми, платформи за інтересами);
- Месенджери (Вайбер, Телеграм, WhatsApp тощо);
- Сайти (сайти новин та агрегатори новин, псевдоновини, персональні та будь-які інші сторінки)
Особливості каналів
Офлайн - це більше ранні і звичні всім канали, які були до появи онлайну. Всі канали мають свої переваги, недоліки та обмеження. Саме тому деякі канали більш придатні для ІПСО, а деякі ні.
Як бачимо, така характеристика як “відповідальність за достовірність даних” не притаманна на 100% жодному каналу просування, адже залежить від того ХТО використовує канал, в якій країні і з якою метою. Тобто, читаючи лише газети чи дивлячись лише телебачення, не можна бути на 100% впевненим у правдивості всіх спожитих новин. Не забувайте, що в росії теж дивляться ТВ, а в совку була “самая чітающая нація”.
Потрібно критично ставитись до всіх каналів інформації залежно від контексту. Але деякі ТВОРЦІ МЕСЕДЖІВ мають гарну репутацію і дотримуються стандартів. Всі ці медіа мають одночасно кілька каналів з різним охопленням - соціальні мережі, ютуб-канали, паперові видання тощо. Але ми їм довіряємо в кожному каналі. Бо головне - це не канал поширення, а правильно споживання.
Якісна робота з будь-якою інформацією це відповідь на чотири запитання:
- Хто це стверджує?
- Чому це стверджує?
- Чи має ця людина або інституція достатньо компетенції?
- Для чого або до кого звертаються?
Чому є так багато каналів? Хіба одного було б не достатньо?
ІПСО розповсюджується по всіх каналах - нема такого, що не був би вражений дезінформацією. Це повʼязано з двома факторами.
Кореляція каналу та цільової аудиторії. Якщо розміщувати меседж лише в Тік-Ток, то старшій авдиторії він навряд чи буде доступним. Всі канали мають свій профіль віку, статі та інших соціальних параметрів.
Правило 5 доторків до реципієнта. Часто вкиди роблять в одному каналі, їх потім підхоплюють “сітки”, а першоджерело - видаляють. Щоб отримати ефект масовості, потрібне поширення інформації Фейсбуці, потім - її репост в Інстаграмі, у Вайбер-чатах і групах. І вже потім ця інформація буде розказана у живій розмові в черзі в магазині.
Ситуація, коли інформацію починають поширювати не лише “сітки” за гроші, але і звичайні люди, має свою назву - віральність.
Віральність контенту - його властивість, яка визначає, що ним поділиться велика кількість людей. Всі контентмейкери прагнуть до створення вірального контенту. Щоб не просто запостити контент у своєму ТГ каналі, а щоб його почали “розтягувати” люди, які бачать в ньому користь чи він їх зачепив емоційно.
Саме тому перше правило споживання контенту: якщо він чіпляє емоційно, не варто поспішати ділитися ним. Натомість потрібно перевірити інформацію. Наразі є багато фактчекерів, які роблять детальні огляди вкидів, і досить швидко можна знайти спростування.
До вірального контенту схильні саме онлайн-канали, а особливо - соціальні мережі. Тому що легко натиснути кнопку “поділитись”, тому що інформація емоційно заряджена.
Підступність каналу ще й тому, що канали можуть бути дуже неочевидні. Наприклад, це можуть бути цілі інституції - кафедри славістики в США та Європі, що фактично стали кафедрами русистики. Або ж, наприклад, Тік-Ток, що виглядає як звичайна соціальна мережа, та фактично є створеним китайською державою інструментом для просування своїх ідей в світі. І як наслідок - зростання прихильників комуністичних ідей в США.
