Українські наративи

Стратегічний наратив

У формуванні стратегічного наративу для України існують певні суперечності.

1. Стратегічний наратив має просуватися державою, але не може бути продуктом діяльності державного органу. Його успішність визначається активністю суспільства, експертного середовища, професійних комунікаційників.

2. Стратегічний наратив має бути досить простий і логічний, але в процесі його створення необхідно сконцентруватися на тестуванні багатьох різноманітних ідей, ніж на створенні і відшліфовуванні однієї.

3. Стратегічний наратив – це не «національна ідея» чи якийсь один меседж-бокс. Український стратегічний наратив – це непублічна інструкція про те, як з наявного набору історичних міфів, маркетингових підходів, популярних ідей, суспільних настроїв та багато іншого, створити механізм продукування успішних (здатних до самореплікації) історій, які будуть позитивно сприйняті українськими цільовими аудиторіями. І які будуть виступати надійним щитом від будь-яких проявів деструктивної діяльності, зокрема дезінформації.

Основними цілями у інформаційному протистоянні України з державою-агресором є перевага українського стратегічного наративу над російським стратегічним наративом. Доказом того, що боротьба на рівні історій є набагато потужнішою за протидію дезінформації є те, що брехлива стаття чи відео будуть вічно конкурувати в інфопросторі з іншою статтею чи відео, які розвінчують брехню. У результаті переможе той, у кого більше грошей.

Однак, боротьба за допомогою наративу буде залежати не від кількості та якості контенту, який ми зможемо створити та максимально поширити. Її ефективність буде залежати від стійкості цього наративу до зовнішніх атак, його цілісності, відповідності національному психотипу, етичності та утилітарності.

Перелік ключових наративів України

Незалежність і суверенітет

Цей наратив акцентує увагу на боротьбі України за збереження своєї незалежності та територіальної цілісності. Він підкреслює право України на самовизначення та відстоювання своїх кордонів від агресора.

Демократія проти авторитаризму

Україна позиціонує себе як демократія, яка бореться проти авторитарного режиму Росії. Цей наратив має на меті підкреслити різницю між цінностями свободи, прав людини, і демократичного управління в Україні, на противагу російському авторитаризму.

Жертва агресії

Україна представлена як жертва неспровокованої агресії з боку Росії. Цей наратив використовується для створення симпатії у міжнародної спільноти та виправдання оборонних дій України.

Єдність і стійкість

Цей наратив підкреслює згуртованість українського народу перед обличчям агресії, його готовність боротися і захищати свою країну. Він також показує солідарність всередині країни та з міжнародними партнерами.

Цивілізаційний вибір

Україна позиціонує свій вибір на користь інтеграції з європейськими структурами та цінностями, як частину свого цивілізаційного шляху. Це протиставляється російському наративу про "єдиний російський світ".

Героїзм і опір

Важливим елементом українського наративу є героїзація своїх військових, добровольців, і громадянського суспільства, які протистоять агресору. Цей наратив допомагає мобілізувати громадську підтримку та посилити моральний дух.

Наративи України, спрямовані на зовнішню авдиторію

Наративи, спрямовані на захист інтересів і суверенітету України, спрямовані на міжнародну аудиторію, мали певний шлях формулювання і розвитку. За часів АТО надважливим було протистояти наративам “громадянського конфлікту в Україні” і  “окупація Криму і війна на Донбасі - це окремі речі”. Українські посадовці, лідери думок формулювали лексику для подачі на міжнародному рівні, терпляче і наполегливо просували тезу про терористичні дії Росії, збирали доказову базу. Проте, сама ідея формулювання українських наративів сприймалась з опором, потрібно було добирати “коректні” формулювання (так з’явилась у широкому вжитку “ескалація”, “гібридна війна”, “АТО” (замість - війна), тобто, втілити словесно наратив було важко і буквально з дозволу міжнародних партнерів та організацій. З повномасштабним вторгненням, здавалося б, українські наративи мають право існувати у будь-якому формулюванні, але також на початку цього не відбувалося. “Конфлікт”, “СВО” витісняли “російську агресію” , “демілітаризація” витісняла “терористичні дії, спрямовані на українців”.

За просування українських наративів взялись у МЗС, і зараз їх сайт містить розділ “Протидія агресії РФ” та підрозділ “Ключові питання та відповіді про російську агресію”, де наративи є частиною роз’яснень і закладені умисно. Наприклад, “Україна захищає увесь ліберально-демократичний світ від спроб ревізіонізму існуючого світового порядку, базованого на верховенстві права. Натомість Росія прагне змінити баланс сил, застосовуючи принцип права сили”. Формулювання є вичерпим і повним, а за його змістом стоїть потужна доказова база у вигляді чисельних порушень росії (Російської Федерації) норм міжнародного права, кордонів сусідніх держав і міжнародних домовленостей і зобов’язань (наприклад, Будапештського меморандуму).

Інший посил - “...російська влада веде активну інформаційну війну, застосовує пропаганду та дезінформацію для приховування та виправдання своїх злочинів”. Цей наратив робить видимою співучасть влади та медіа у загарбницькій війні, залучення до пропаганди чисельні штати журналістів, ведучих, репортерів, політтехнологів, і їх кількість є доповненням до кількості мобілізованих і штатних військовослужбовців рф. Тобто, війна — це і протистояння в інфополі, а дезінформація — це частина складу військових злочинів проти населення рф та населення України.

Важливо для України просувати наратив про значимість і необхідність сталих союзів, що є питанням спільної безпеки і розвитку. Війна в Україні показала недосконалість механізму взаємовпливу країн-учасників ООН, проілюструвала підходи паралітичного впливу на союз, в результаті якого спільні рішення і допомога Україні в обороні були суттєво сповільнені. Сталі союзи, чіткі протоколи співпраці і розуміння спільної мети, постійні синхронізації між країнами — це шлях до виживання. Короткострокові союзи можуть руйнувати стратегії, а порушення умов і домовленостей мають призводити до ефективного і швидкого покарання та ізоляції порушника.

Наратив і одночасно ціль перемоги у війні -  “Україна прагне до повного звільнення всіх окупованих територій, відновлення суверенітету та територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах, включно з тимчасово окупованими в 2014 році частинами Донецької та Луганської областей, Автономною Республікою Крим та містом Севастополь.” Як наратив, його суть полягає у тому, що Україна не визнає інший спосіб поділу її території, депортацію громадян, окупацію її регіонів і чинитиме боротьбу за їх повернення та репатріацію всіх викрадених або примусово ізольованих жителів. Це означає і повернення влади і строю, передбаченого Конституцією, невизнання російських “прав власності” на землі та майно, викрадені під час окупації.

“Україна має набути членство в НАТО і отримати чіткі та дієві міжнародно-правові гарантії безпеки. Росія має бути позбавлена спроможностей до збройної агресії у майбутньому.” Ця ідея комунікаційно доповнюється справедливістю претензій України на захист з огляду на її вклад в оборону Європи та наростаючу фаховість армії і її актуальні технологічні впровадження. Україна має бути в НАТО як найсильніший оборонний партнер з максимальним досвідом протистояння різним типам агресій, і наше залучення до НАТО якісно підсилить союз.

У зв’язку зі збройною агресією, російське “вікно на Захід” має бути зачиненим до повного відшкодування збитків країнам, постраждалим у конфліктах з Російською Федерацією. Це стосується економіки, культурних продуктів та всіх інших можливих шляхів для пропагування російської імперської політики. Водночас посилення голосу українців та інших постраждалих від росії є в пріоритеті, постійний кенселінг та інші форми притягнення до відповідальності до співучасті у нападі на Україну не повинні припинятися, і потребують постійного контролю. Наприклад, організатори подій повинні більш якісно аналізувати бекграунд учасників у конференціях, фестивалях, нагородах усіх рівнів та виключати росіян та причетних за факт схвалення російської агресії або шовіністичну політику. Конфіскація майна країни-агресора є обов’язковою, а не можливою, дією у зв’язку з потребою стримування економіки країни-нападника, що загрожує світовій безпеці, тож такі дії не є упередженими або надмірними. Геноцид українців вартий рішучого і активного протистояння натомість.

Реалізації цих цілей та відновленню всеохоплюючого, справедливого та сталого миру в Україні та безпеки для всього світу сприятиме втілення в життя Формули миру, запропонованої Президентом України Володимиром Зеленським 15 листопада 2022 року на Саміті Групи Двадцяти. Пункти Формули миру були відображені в резолюції A/RES/ES-11/6 «Принципи Статуту ООН, що лежать в основі всеохопного, справедливого та сталого миру в Україні», схваленій Генеральною Асамблеєю ООН 23 лютого 2023 року переважною більшістю голосів (141). Формула миру — це наразі складний і потужний наратив, який передбачає українську оптику для оцінки існуючої ситуації та шлях до перемоги з максимальним урахуванням інтересів українців. Формула миру - це концепція протистояння наративам “війна вигідна світу”, “про Україну вже всі забувають”, “зовнішнє управління все вирішить, українці не голосують” та іншим посилам, що пропагує росія. Враховуючи надпотужне протистояння в інфопросторі, активну “дипломатичну” місію рф напередодні першого Самміту у Швейцірії, сама “Формула миру” є тригером для російської пропаганди і цей наратив і далі заперечуватимуть або дискредитуватимуть, як було з “Нічого про Україну без України» (англ. Nothing about Ukraine without Ukraine)”.

Важливий посил назовні від України - про те, що лише Україна має вирішувати долю інфраструктурних об’єктів, збудованих росією без згоди України на окупованих територіях. Мова і про Керченський міст, зведений з порушенням міжнародного морського права, і про арсенали та військові бази на Донбасі, понтонні переправи та інші будівлі (наприклад, мікрорайони на руїнах Маріуполя). “Росія здійснила окупацію територій, які їй не належать, які належать Україні. Тим самим вона порушила міжнародне морське право і, зокрема, не тільки звичаєве, але також і положення Конвенції з морського права. Тобто, те, що зробила Росія, це явне порушення. Й тому нам треба скористатись міжнародним правовим механізмом для захисту наших прав”, — каже голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

Олімпіада у Парижі показала важливість просування наративу про публічне право висловлюватись українцям про росію та її діячів так, як вони вважають за потрібне. Століття цензурування української думки, на жаль, певним чином закріпились і в політиці міжнародного спілкування про Україну, але війна дає нам право самостійно формувати лексику та етику спілкування з росіянами. Якщо “червоні лінії” — це уявлення росіян про межі можливого порушення їх світогляду, то Україна ще не має сталої концепції, але має запит на право прояву ворожості до росії без обмежень. Тож припинення засудження, дискваліфікації, кенселингу українців за відмову публічно проявляти повагу до країни-нападника — це нагальна потреба нації. Попри уявлення росіян, ми не мусимо більше отримувати жодні схвальні дозволи на такі дії, і розвиток форм активного громадського публічного протистояння і формування нової етики відбуваються і повинні відбуватись далі.

У зв’язку з виходом статті на Forbes разом з Politico, де оприлюднюється план колишнього голови ЄЦБ Маріо Драґі, доповідь про майбутнє та перспективи конкурентоспроможності Європи, українські члени Клубу випускників КШДУ заклали початок обговорення перспектив України у процесі економічної реструктуризації Європи. Тож потенційно новий наратив - “Україна стане потужним союзником в процесі побудови нової європейської економіки”. Проблемами, описаним у звіті Драґі, є, в тому числі, технічне відставання, енергозалежність, слабка кібербезпека, залежність від неєвропейського капіталу. Оскільки вирішення цих питань вже відбуваються практично в Україні і загалом країна є першочергово зацікавленою у цих інноваціях, роль України в європейській економіці може стати ключовою. Українські цінні ресурси та сильна винахідно-дослідницька база можуть прискорити імплементацію плану Драґі, і активне комунікування на міжнародних платформах про це підсилить наратив “Україна — це Європа”,  закріплення якого ми прагнемо.

Дієвий і поляризуючий наратив - "Росія — країна 404". Росіяни всіх епох звикли називати своє псевдодержавне утворення "Росія", але формально назвою зараз є "Російська Федерація". Федеративний устрій передбачає добровільне об'єднання спільнот, союз конституційного рівня. Але федерація передбачає спільне керування державою, враховування взаємних інтересів, а російське утворення повністю нівелювало виборчий процес та національне представництво, натомість всі регіони очолюють "русскіє" - люди без національності або не споріднені з очолювальним регіоном. Тож представництво національних інтересів не є частиною сучасної федеративної політики росії, тож це утворненя "404" - несправді неіснуюче і нелегітимне. Постійне шахраювання з Конституцією та повноваженнями урядів і президентів роблять фейковими всі державотворчі процеси. А нерозуміння форми устрою, перекреслювання його назвою "Росія" є підтвердженням імперського формоустрою, тож самоназва цієї країни вже має закладену помилку. Розвивання цього наративу сприяє руйнуванню міфу про "союз народів" та конституційну державу, з правовим полем, якого насправді не існує. Тож немає сенсу мати довгострокові плани на співпрацю з "росією", адже цієї країни насправді і не існує.

Джерела

Має лишитися тільки один. Який із трьох національних наративів – ваш? Українська правда